ПОСЛУХАЛАСЯ МАМУ І ЗАЛИШИЛАСЯ СТАРОЮ ДІВОЮ

17 Апр, 2011 22:49

- Жіночко! Ваша зупинка, виходьте! - слова водія вивели Таню з напівзабуття. Вона швиденько накинула пальто і вийшла з автобуса. До будинку вирішила пройтися, щоб добре обдумати все, що сьогодні сталося. Таня аж здригнулася від усвідомлення того, що коханий чоловік вибрав не її, а дружину.
Хіба ж ця сільська тітка, заморена домашніми клопотами, зможе дати Павлові те, чого добилася Таня, його перша любов? Але ж ні, Павло навідріз відмовився переїхати до неї у місто. Як він посмів? Таня,юрист з іменем, забула про гордість і поїхала до цього мужлана. А він відправив її назад, саму. ...Таня й Павло дружили зі школи. Потім дружба переросла в кохання. Таня проводжала Павла в армію, обіцяла чекати. І дотримала свого слова. Хоча в інституті залицяльників не бракувало, усіх «відшивала», бо ж серцю, як відомо, не накажеш. Доки Павло носив солдатські чоботи, дівчина все вирішила за нього: демобілізується, вони одружаться, переїдуть жити у місто. Павло влаштується на роботу, заочно здобуде вищу освіту – він хлопець здібний. І в село не повернуться нізащо! Але Павло мав інші плани. Він хотів стати агрономом та працювати біля землі. Тому не дуже радісно сприйняв Танину ідею з переїздом до міста. – Розумієш, я не зможу жити на асфальті, мені буде тісно у квартирі на поверсі. Та й з батьками мусить хтось залишитися, – казав Павло, бо він був наймолодший у сім’ї. Спочатку Таня наївно сподівалася, що зуміє переконати коханого. Але він стояв на своєму. В якийсь момент дівчина навіть хотіла послухатися Павла і повернутися в село, але мати остудила її запал.
– Ти що, дочко, з глузду з’їхала? Хочеш, як і я, все життя крутити коровам хвости? Ми з батьком рвемо жили, щоб вивести єдину доньку в люди, а ти так хочеш віддячити? – вичитувала Таню, як школярку. І вже лагідніше додала:
– Ти у мене – красуня, розумниця, вхопиш такого кавалера, що все село від заздрощів лусне! І Таня послухалася маму. А щоб донька менше навідувалася у село, батьки подбали про кооперативну квартиру. Павло ж уже восени одружився із молодою зоотехнічкою. А коли народилися діти, колгосп подарував їм сучасний котедж на новій вулиці. Та все ж на великі свята Таня приїжджала у гості до батьків. Її кар’єра складалася успішно: закінчила з червоним дипломом юридичний факультет, влаштувалася на роботу в престижну адвокатську контору. Залицяльників, звісно, не бракувало, але її серце належало Павлові... Не раз після бурхливої ночі з черговим коханцем Таня закурювала цигарку та згадувала про перше і єдине кохання. Подруги не раз намагалися видати її заміж за гідного претендента, але Таня завше знаходила відмовки. Адже у неї було все – квартира, автівка, рахунок у банку, потрібні знайомства. Але душа рвалася в село, особливо навесні, коли цвів бузок – саме у травні багато років тому їй освідчився Павло, і вони стали близькими... Після цих зустрічей Таня завагітніла, але мати вмовила зробити аборт, щоб не зав’язувати собі світ. Про цей гріх молодості знали тільки Таня, її мати й лікар, який перервав вагітність. А коли Тані виповнилося сорок, вона вирішила поїхати в село і забрати до себе Павла. Жінка навіть не сумнівалася, що він досі її не забув та кине все заради першого кохання...
Зустріч вийшла холодною. Коли Таня зайшла в будинок, Павло колисав малюка. Його дружина запросилагостю до столу – випити за внука, продовжувача роду. Але гостя викликала Павла на вулицю.
– Павлусю, коханий, – кинулася йому на шию. – Кинь усе, їдемо зі мною. Я платитиму твоїй дружині і дітям пристойну суму, вони ображені не будуть. Тільки будь зі мною поруч, я хочу знати, що ти – мій! Павло відповів, наче холодною водою облив.
– Ти що, збожеволіла? Про яку плату ти говориш? Таню, у мене вже діти дорослі, син онука подарував. Мені не пасує міняти коней на переправі – перед людьми соромно. І ти не ганьбися, навіщо тобі селюк? Їдь,Таню, додому, заспокойся, влаштовуй своє життя. А про мене забудь, що було, те було. Не пара я тобі, ми з різного тіста. Пробач...
Павло повернувся у дім, а Таня, наче п’яна, побрела на автобусну зупинку...

Автор: Ганна ПодорожникАрхив / Грані буття